Відповідно до пункту 200і.2 статті 200і Податкового кодексу України (далі - Кодекс) з урахуванням змін, внесених Законом України від 16 липня 2015 року № 643-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість” сільськогосподарські підприємства використовують у системі електронного адміністрування ПДВ два електронних рахунки: основний та додатковий.
Відповідно до підпунктів „а” та „б” пункту 200*.4 статті 200 Кодексу на електронні рахунки платників зараховуються кошти виключно з власного поточного рахунку.
Основний електронний рахунок призначається для проведення розрахунків з бюджетом. На такий рахунок сільськогосподарські підприємства перераховують зі свого поточного рахунку кошти в сумах, необхідних для реєстрації податкових накладних по діяльності іншій, ніж сільськогосподарська.
Додатковий електронний рахунок призначений для перерахування коштів на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств. На цей рахунок сільськогосподарським підприємством зараховуються кошти з поточного рахунку в сумі, необхідній для реєстрації податкових накладних, які складаються сільськогосподарським підприємством при здійсненні операцій з постачання сільськогосподарських товарів/послуг у межах спеціального режиму оподаткування.
З додаткового електронного рахунку кошти автоматично перераховуються Державною казначейською службою на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств протягом операційного дня, в якому кошти надійшли на такі електронні рахунки (пункт 209.2 статті 209 Кодексу).
Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №11 (далі - Порядок № 11).
Пунктом 4 Порядку 11 передбачено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу - на виробничі цілі.
Для сільськогосподарських товаровиробників виробничими цілями вважаються витрати, що безпосередньо пов’язані з веденням діяльності у сфері сільського господарства. До такої діяльності відповідно до підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 Кодексу належать:
- виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;
- виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах, а також їх обробка, переробка та/або консервація;
- надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).
Пунктом 4 Порядку № 11 визначено, що у разі нецільового використання суми податку на додану вартість, що акумульована на спеціальному рахунку, сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.
Пунктом 123.2 статті 123 Кодексу визначено, що використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 статті 123 Кодексу, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.
Таким чином, кошти, перераховані платником податку зі спеціального рахунку, відкритому у банку або органі, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на основний або додатковий електронний рахунок, з метою збільшення реєстраційної суми, вважаються такими, що використані не на виробничі цілі, тобто використані не за цільовим призначенням та підлягають стягненню до бюджету відповідно до пункту 123.2 статті 123 Кодексу із застосуванням відповідних штрафних санкції.
Просимо платників врахувати вищевикладене роз’яснення при складанні звітності та сплати задекларованих зобов’язань.
