1 лютого 1944 року місто Ківерці звільнено від фашистських загарбників

01.02.2018

1 лютого 2018 року ми відзначаємо 74-ту річницю цієї визначної події. Сьогодні представники районної та міської влади поклали квітів до пам’ятника Невідомому солдату у міському парку та  вшанували пам’ять про полеглих визволителів України та військовослужбовців, які загинули під час АТО хвилиною мовчання. Ківерчани прийшли на це священне місце, аби вклонитись тим, хто віддав своє життя за рідну землю.

- Навіть більше ніж через сім десятиліть непідвладний  часові  подвиг  переможців,  які  очистили  рідну  землю  від  фашистської  навали. Жодна інша країна Європи не зазнала подібного руйнування та загибелі стількох людей. Це був важкий час, коли німецькі нацисти хотіли скорити наш народ. Нинішні військові продовжують славні традиції своїх дідів та батьків, вихованих на почуттях патріотизму та вірності Батьківщині. Вони захищають не тільки незалежність і територіальну цілісність держави, але честь і гідність своєї країни, - зазначив перший заступник голови РДА Юліан Таранчук.

Довідково

Визволення Ківерцівщини,  як і всієї Волині,  здійснювалося в рамках Рівненсько-Луцької наступальної операції  27 січня – 11 лютого 1944 року військами 13-ої армії (командуючий генерал-лейтенант, Герой Радянського Союзу Микола Пухов)  1-го Українського фронту (командуючий генерал армії Микола Ватутін).

У смузі наступу на Луцьк єдиним укріпленим опорним пунктом було селище Ківерці, визволення якого покладалося на 4-й та 7-й полки (полковники Йосип Бєлих, Герой Радянського Союзу, уродженець Волині, та Михайло Мнищенко) 2-ої гвардійської кавалерійської дивізії (командир генерал-майор Хаджі-Умор Мамсуров) 1-го гвардійського кавалерійського корпусу генерал-лейтенанта Віктора Баранова.

Вночі з 31 січня на 1 лютого в Ківерцях побувала розвідка 7-го гвардійського кавалерійського полку (лейтенант Мізенцов) та корпусна розвідка (лейтенант Соколянський). Зібрані дані доповнили партизани та місцеві жителі.

Начальник  оперативного відділу штабу 7-го кавалерійського корпусу Григорій Токарєв пригадував: “Десь за 10-15 км від Ківерців до нас прийшли партизани і повідомили, що в селищі укріпився піхотний батальйон німців і така ж кількість угорців, навколо залізничної станції викопано траншеї і встановлено вогневі точки, а лінію оборони вздовж залізничного полотна обнесено колючим дротом”.

В ході наступу вранці 1 лютого угорські піхотинці після незначного опору відступили в напрямку Луцька та Рожищ. Німці, відстрілюючись,  відходили до Луцька, але їх відступ зупинив ескадрон 4-го полку. Залишки ворога були загнані в болото, в районі нинішнього луцького повороту, і знищені.

В бою за селище і станцію Ківерці фашисти втратили більше 250 солдатів і офіцерів убитими, кількасот було поранено, багато взято в полон. Наступаючими силами захоплено 12 кулеметів, 8 мінометів, іншу зброю та боєприпаси, близько 100 вагонів з награбованим вантажем, склади з продуктами.

Без жертв не обходиться жодна війна. Полягло немало  бійців-визволителів. Перше поховання  полеглих  за Ківерці було зроблене в день визволення  – 1 лютого 1944 року. Тоді прощалися з бійцями 7-го гвардійського кавалерійського полку Іваном Колесником, Георгієм Юргіним, Петром Полтораковим…

Повної статистики тих днів, на жаль, немає. На Меморіалі Слави в міському парку покоїться прах 615 героїв. У могилах поховані ті, хто загинув на початку війни, в дні вигнання ворога з нашої землі, ті, хто помер від ран у госпіталях.

Вічна слава героям!

Відділ з питань організаційної роботи, внутрішньої та інформаційної політики