Право громадян на звернення

Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в нашій державі найвищою соціальною цінністю та охороняються основним законодавчим актом - Конституцією України, яка гарантує права й свободи кожному громадянинові. Головна ідея Конституції полягає в тому, що саме держава функціонує для людини та відповідає перед нею за свою діяльність.

До основних прав, наданих державою громадянам, крім невід’ємних (на життя, здоров’я, честь і гідність) можна віднести право на свободу слова, зборів, власності, політичні права, право на звернення та ін. Право громадян звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів передбачене статтею 40 Конституції України. Воно є важливим засобом захисту та од­нією з організаційно-правових гарантій дотримання прав і свобод. По-перше, звернення громадян - одна з форм участі населення в державному управлінні, у вирішенні державних і суспільних справ, можливість активного впливу громадянина на діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування. На сьогоднішній день цей аспект вимагає якісно нового підходу до розкриття потенціалу волевиявлення людей у процесі формування та реалізації державної політики. По-друге, звернення - це спосіб від­новлення порушеного права громадянина через подання до органів державної влади и місцевого самоврядування заяв, клопотань, пропозицій, зауважень та скарг. І по-третє, звернення є важливою формою контролю за законодавством.

Звернення громадян стосуються різних напрямів діяльності суспільства й держави, але, як правило, мають єдину мету - акцентувати увагу відповідних органів і посадових осіб на необхідності розв’язати проблеми, що зачіпають суспільні інтереси або інтереси конкретної особи.

Разом з тим звернення громадян як носії інформації мають важливе значення для вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням прав і свобод людини й громадянина, державної, господарської та соціально-культурної розбудови, управління різними галузями та сферами економіки, адміністративно-політичної діяльності.

Усвідомлення державою ролі звернень громадян як важливої складової зміцнення демократії, правового, громадянського суспільства стало ідейною основою для прийняття 1996 року Закону України “Про звернення громадян”. Цей закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією права подавати до органів державної влади, об’єднань громадян відповідно до їх статусу пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон надає можливість громадянам України брати участь в управлінні державними и громадськими справами з метою поліпшення роботи органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також для відстоювання своїх прав і законних інтересів, відновлення їх у разі порушення.

Таким чином, основною цінністю звернень є те, що вони повною мірою відображають стан справ у різних сферах діяльності. Правильно використовуючи інформацію, що міститься у зверненнях, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян підприємства, установи та організації матимуть змогу вчасно реагувати й у разі необхідності виправити ситуацію. Крім того, звернення можуть висвітлити тенденції, які не простежуються з інших джерел, але вкрай необхідні для контролю за діяльністю або, навпаки, бездіяльністю установ чи організацій. Наприклад, у податковій сфері це можуть бути дані про порушення податкового законодавства платниками податків, зокрема про ухилення від оподаткування.

Статтею 3 Закону України “Про звернення громадян” визначені кілька форм звернень.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюється порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також думки щодо врегулювання суспільних відносин й умов життя громадян, правових основ державного чи громадського життя, со­ціально-культурної та інших сфер діяльності держави й суспільства. Пропозиції громадян, як правило, спрямовані на вдосконалення різних сторін діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією України й чинним законодавством їхніх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання, на відміну від інших заяв, є проханням про визнання за особою певного статусу, прав, свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, об'єднань громадян, підприємств, посадових осіб.

У зверненні, адресованому органам або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених питань, мають міститися:

прізвище, ім’я , по батькові заявника;

місце проживання заявника;

виклад суті порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви, скарги, прохання чи вимоги;

підпис заявника;

дата.

Звернення може бути усним (викладене громадянином і записане посадовою особою під час особистого прийому) або письмовим (надіслане поштою чи передане громадянином).

Відповідно до статті 5 закону, оформлене без дотримання цих вимог звернення повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніше ніж через 10 днів від його надходження. Звернення, оформлене належним чином і подане у встановленому порядку, підлягає обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо порушені в одержаному зверненні питання не входять до повноважень адресата, воно в термін не більше п'яти днів пересилається відповідному органу чи посадовій особі. Згідно зі статтею 7 зазначеного закону, про це повідомляється громадянинові, який подав звернення. При цьому забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Хоча деякі анонімні звернення слід було би брати до уваги, а саме ті, у яких ідеться про вчинення або планування діянь, що загрожують державній безпеці та безпеці окремих фізичних і юридичних осіб, а також про нанесення збитків державі, - з метою недопущення таких випадків. З огляду на це варто внести зміни до Закону України “Про звернення громадян”.

Законом України “Про звернення громадян” для кожного виду звернень установле­но особливий порядок розгляду й форми реагування.

Відповідь за результатами розгляду звернень в обов’язковому порядку дає той орган, який отримав звернення та до компетенції якого входить вирішення порушених питань. Такий орган повинен:

об'єктивно та вчасно розглянути звернення;

перевірити викладені факти;

прийняти рішення відповідно до чинного законодавства;

забезпечити виконання рішень;

повідомити громадян про наслідки розгляду.

Підготовлена відповідь заявникові має бути підписана керівником чи особою, яка виконує його обов'язки.

Згідно зі статтею 20 закону, звернення розглядаються та вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, то він може бути подовжений, проте загальний термін вирішення не може перевищувати 45 днів.

Під час підготовки відповіді на звернення громадян слід дотримуватися норм ще й інших законодавчих актів, зокрема законів «Про інформацію», «Про статус народного депутата України», «Про статус депутатів місцевих рад».