ДО УВАГИ ЖИТЕЛІВ РАЙОНУ

 Реальною небезпекою для волинян став борщівник Сосновського. Ця отруйна багаторічна рослина окупувала не лише поля та узбіччя доріг, а й упритул наблизилася до населених пунктів. Волинський обласний центр громадського здоров’я застерігає: небезпечними є сік борщівника, його пилок, аромат і навіть роса.

Стебла борщівника можуть сягати трьох метрів заввишки. Росте він переважно у зволожених місцях: на берегах річок та в заплавних лісах, а також на луках, вздовж доріг і залізниць.

 На території України поширені два отруйні види цієї рослини: борщівник Сосновського і борщівник Мантегацці. Обидва походять з Кавказу. Борщівник Сосновського з’явився в Україні у 1949 році, його завезли з Кабардино-Балкарії і спочатку висіяли в ботсаду ім. Гришка. «Згодом його стали культивувати на різних сільськогосподарських станціях, зокрема в 60-х роках на Закарпатті. Це була велика програма з підвищення врожайності, за якою борщівник використовували як зелене добриво».

Наприкінці ж 70-х років радянські вчені знайшли борщівнику іще одне застосування – як добавку до корму худоби, і знову почалося його активне вирощування в західних регіонах. «Але буквально за кілька років там помітили, що корови його не дуже полюбляють, а в їхнього молока з’явився гіркий присмак, тому з часом його перестали використовувати з такою метою. Інший вид, борщівник Мантегацці, було завезено в Україну у 1927 році, а саме – в Осьмолодське лісництво, що на Івано-Франківщині, але як декоративну рослину. Та згодом обидва види знайшли у здичавілому стані: Сосновського – у 80-х роках, Мантегацці – у 60-х роках.

                           Контакт із рослиною призводить до опіків

Борщівник Сосновського має токсичну дію на шкіру. Прозорий водянистий сік рослини багатий на фотоактивні сполуки (фуранокумарини), при контакті зі шкірою спричиняє малопомітне подразнення, як від кропиви. Але під дією ультрафіолетового (зокрема сонячного) випромінювання в сокові активуються токсичні властивості. Навіть одноразове торкання до борщівника призводить до опіків І-ІІІ ступенів. Опіки, особливо в перші кілька діб, схожі на термічні. Для них характерні гіперемія (почервоніння), водянисті пухирі. Опіки з’являються на вражених ділянках тіла не одразу, а через один-два дні, розвиваючись поступово під впливом сонячного ультрафіолету. Місця уражень важко гояться, загострюються вияви інших шкірних захворювань. Особливо небезпечна рослина у період цвітіння.

                                           Пам’ятка

Під час роботи з борщівником  Сосновського  потрібно дотримуватися низки настанов.

• Захищати шкіру від контакту з будь-якою частиною рослини, особливо тією, що пустила на зламі сік. Він спричиняє опіки навіть на тильній поверхні долонь, де шкіра порівняно товста.

• У роботі з рослиною (особливо під час викошування) використовувати  щільний водовідштовхувальний одяг, окуляри та щільні гумові рукавиці.

• Попереджати дітей про небезпечність рослини, адже велике листя та трубчасті стебла цікаві їм.

• Застерігати від використання листків борщівника як серветок для витирання рук чи ніг.

• Розміщувати інформаційні бюлетені у школах, на базах відпочинку та в місцях значної вегетації борщівника.

     Якщо ж контакт з рослиною таки відбувся, потрібно:

• промити шкіру під проточною водою, для цього використайте мило та м’яку губку, щоб змити отруйний сік;

• якщо сік потрапив в очі чи рот, ретельно промийте ці ділянки впродовж 15-20 хвилин;

• уникайте сонця два-три дні, захищайте шкіру від прямих сонячних променів за допомогою одягу та парасольки;

• якщо площа опіків велика, ви відчуваєте нестерпний біль, підвищення температури – зверніться по медичну допомогу!